Дуже багато втрачено з творчості поетів Саманідо-бухарського літературного кола, та випробування часом витримав такий зразок класичної перської (!) касиди як «Винна касида Рудакі», відома також як «Мати вина» (مادر ِ مـِی). Дослідники стверджують, що її мотиви сягають корінням народних пісень, відображають Сасанідський календарний міф.
Ця поезія присвячена управителю шагрестану Сістану (فرماندار سیستان) , Абу Джа’фару Сефарі, про якого історик написав:

«Абу Джа’фар був пильним чоловіком, щедрим, освіченим, людиною мистецтва і в усіх науках свідущим. День і ніч смакував вино та мав справу з дарами й подарунками. Підвладні в часи правління його були в мирі й ніяка доблесть не була більшою над його в цей час. І години, й пори були розділені: час для намазу та читання Корану, ас для веселощів та куштування вина, пора шахських обов’язків, пора відпочинку та усамітнення. А вислови його були відомі поміж правителями у всьому світі».

Переказують, що передісторія написання «Винної касиди» Рудакі зав’язалася навколо правителя Насра Саманіда та двох його намісників.

Один Дейлемський полководець на ім’я Макан Какі з милості еміра Саманіда володів Реєм (сучасні околиці Теграну). Невдячний Макан мав намір відділитися від правителя та керувати осібно. Наср Самані хотів, щоб Абу Джа’фар, давній друг Макана, став посередником у цій справі та привернув полководця до шахського двору.

Бу Джа’фар вирядив до Рею посланця, а Макан його прийняв відносно добре, якщо не зважати на одну нічну подію, під час якої посланець позбувся власної бороди – лютий господар наказав висмикати її по волосинці. Коли борода відросла, гінця з подарунками для правителя нарешті відпустили назад у Сістан. Завдяки шпигунам про жорстокий прийом взнав Абу Джа’фар, невдовзі зібрав загін щонайкращих вершників і вночі напав на Рей, викрав Макана, привіз його в Сістан, де приймав його з почестями, а вечорами пив з ним вино.

Під час такого відпочинку сп’янілий Бу Джа’фар наказав зробити з гостем те саме, що той вчинив колись посланцеві, а як борода відросла, спровадив до Рею.

Коли розповідь про це дійшла до вух еміра Надра, йому припав до душі вчинок вірнопідданого, і в доброму гуморі під час банкету він сказав: «Все в мене є, що можна лиш захотіти, та от би ще побачитися з Абу Джафаром! Хоча б згадаймо його за чашею вина!». Емір послав йому щедрі дари, а крім того касиду, складену з цього приводу співцем Рудакі.
«Історія Сістану» наводить 93 двовірші «Винної касиди», а ми маємо лише її частину – мальовничий вступ про виноградну лозу та її плід.